Приготування перед заливкою

Перший крок на шляху створення надійного фундаменту – це заходи щодо забезпечення цілісності форми опалубки під час заливки бетону. Під тиском значної ваги будівельної суміші жорсткість прямокутної форми опалубки може порушуватися. Стінки можуть бути схильні до небажаного зміщення, тому важливо зміцнити їх.

Елементарним засобом для запобігання таким негативним процесам є прутки арматури або кілочки. Їх, як фіксатори, вбивають на глибину 30-70 см, притискаючи впритул до бортів опалубки. Якщо перевірка поверхонь на перекоси виявила вади, слід усунути недоліки і досягти ідеальної форми опалубки в такий спосіб, як розклинювання. Крім того, перед заливанням бетонної суміші не завадить ще раз проконтролювати всі лінійні відстані, висоту та горизонт, якщо є похибки, їх потрібно усунути.

Внутрішні стінки опалубки необхідно закрити поліетиленовою плівкою, щоб вони не вбирали воду з бетону. Після проведення необхідних підготовчих робіт та перевірок настає черга заливання стрічкового фундаменту.

Бетон для заливання фундаменту

Заливка фундаменту - це трудомісткий і тривалий робочий процес. Тільки дотримання всіх правил забезпечить міцність та надійність створеної основи для будівлі. Потрібно уважно та дбайливо поставитися до кожного моменту при виконанні відповідних робіт.

Для побудови якісного стрічкового фундаменту рекомендується використовувати такі склади:

• бетон марки В7,5 та В15;
• розчин М200 або бетону на його основі з керамзитом, щебенем 5-20 або іншими наповнювачами.

Важливим моментом служить обов'язкове виконання умов, що стосуються якості та сухості цементу, чистоти та температури води, що використовується в суміші. Виключається застосування вологого та невідповідної марки цементу, а вода має бути без сторонніх домішок та холодною. Взимку, щоб розчин швидше "взявся", воду можна злегка підігріти, але це тільки в холодну пору року, а влітку так чинити не варто.

Готуємо бетон М200

Існує можливість виготовлення двох різновидів бетону М200 - з заповнювачем і без нього.

Компоненти та їхні пропорції в М200 із гранітним заповнювачем: цемент М400 Д20, пісок та щебінь утворюють співвідношення 1/2/2,5 відповідно.

Даний вид бетону недоцільно використовувати на м'яких ґрунтах, зважаючи на невідповідну для них значну тяжкість одержуваного фундаменту. Варто зауважити, що підвищена вага такого бетону з лишком компенсується більшою міцністю для інших типів ґрунту.

До складу бетону М200 без заповнювача входять цемент М400 Д20, просіяний від чужорідних елементів пісок та вода. Все це перемішують у співвідношенні цементу до піску, як 1 до 2. Води додають стільки, скільки необхідно для отримання бетонної маси необхідної консистенції – з в'язкістю на зразок сметани.

Допускається збільшення пропорції піску до цементу до 2,5 частин. І тут утворюється піскобетон. Його склад може обійтися без заповнювача, але для отримання більш якісної та низької вартості суміші переваги використання заповнювача - в наявності.

Заливаємо приготовлену суміш

Після того, як усі компоненти ретельно замішані, приготовленій однорідній суміші варто дати час відстоятися. Для цього буде достатньо десяти хвилин. Далі маса знову перемішується і "на 100 відсотків" вона стає готовою для заливання.

Строго неприйнятно заливати бетон в одну ділянку опалубки, сподіваючись на те, що маса сама поступово розтечеться всією площею. Це неправильний підхід. Раціональним рішенням буде заливати бетон на всю довжину опалубки одночасно.

Іноді рекомендується примусово штовхати і протикати суміш підсобними засобами, домагаючись затікання бетону у всі важкодоступні ділянки. Саме наявність потрібної консистенції суміші ("рідка сметана") дозволяє легко досягти цієї мети.

Розчин згодом загусне. Не рекомендується додавати до нього води для досягнення більш рідкої структури. При таких операціях якісні характеристики бетону суттєво знижуються.

Проводимо фінальні доопрацювання

Коли весь запасений розчин для заливки використався за призначенням, на закінчення проводяться деякі важливі дії. Бетонну суміш усередині опалубки активно утрамбовують. Мета - як слід осадити розчин і допомогти йому за рахунок штучно створюваного тиску протікати у всі важкодоступні простори.

Інструментом для цього може бути невеликий відрізок дошки з ручкою. Дошку потрібно поставити на поверхню розчину і почати утрамбовувати (вібрувати) нею залиту суміш, при цьому досягається оптимальна усадка розчину. Результат буде помітний "неозброєним оком" — розчин сідатиме, перетікатиме в порожнечі і ставатиме більш щільним.

Трамбування розчину можна зробити також за допомогою глибинного вібратора, цей варіант краще, але доведеться витратитися на його придбання.

Наступним моментом для досягнення тієї ж мети буде простукування киянкою країв опалубки. Удари повинні бути досить сильними, але обережними, щоб запобігти пошкодженню опалубки.

Якщо опалубка оснащена верхніми ребрами жорсткості, розчин залишають у спокої на добу. На наступний день ребра демонтуються і верхні краї (1-3 см) фундаменту, що залишилися не залитими, доливаються. Якщо верхніх ребер жорсткості немає, фундамент заливається відразу до верху опалубки.

За допомогою шпателя поверхня заливки розгладжується. Не забудьте при цьому добре утрамбувати розчин. Потім фундамент захищають від дощових або снігових атак, покриваючи плівкою або щитами.

Фінальним "акордом" стане процедура "залізнення по-сирому". Суть цього процесу полягає у рівномірному посипанні ще сирого верху фундаменту сухим цементним порошком. Після цього поверхню бетону потрібно розгладити широким шпателем. Для цього пригодиться сито для борошна або банка з насипаним всередину цементом і зверху покрита марлевою тканиною.

Така обробка сприяє швидшому придбанню фундаментом міцності, а також якнайшвидшому поверхневому схоплюванню. Через 2-4 доби після останньої заливки, фундамент піддається обробці після заливки. На цей час фундамент має залишатися в опалубці.