Доки остання металева труба і останній чавунний радіатор не будуть демонтованими, тобто, не будуть замінені трубами більш сучасними - пластиковими або металопластиковими, проблема їхнього фарбування незмінно виникатиме. Підручні засоби для її вирішення — в даному випадку фарби — у кожному окремому випадку відрізнятимуться одні від інших. У тому, якими вони повинні бути, щоб надійно захистити металеву поверхню від корозії, і при цьому довго не втратити початковий колір і не відшаровуватися від поверхні, ми спробуємо розібратися.

Перше, що в даному випадку пропонують запам'ятати фахівці – це те, що масляна фарба для обробки нею труб опалення не годиться, бо при нагріванні дуже швидко набуває специфічного темного відтінку. Фарбувати конвектори і радіатори, а також труби, що систематично піддаються впливу високих температур, слід лише тими фарбами, які спеціально для цього призначені. Такими зазвичай є пентафталеві фарби та деякі інші емалі.

У хід для фарбування металевих поверхонь може піти і водно-дисперсійна фарба, але перш ніж почати працювати, поверхню труби або радіатора слід заґрунтувати. Ідеальним варіантом для цієї задачі буде будівельний матеріал ґрунтовка ГФ-0119.

Без шару такої антикорозійної ґрунтовки не обходиться фарбування труб, які раніше не були пофарбовані. Однак, перш ніж до неї приступати, поверхню радіаторів або труб слід знежирити і злегка обробити наждачним папером.

У тому випадку, якщо металеві труби раніше вже пофарбовані були, а оновлення їх фарбою потрібне, щоб повернути їм колишній вигляд, попередній шар фарби слід видалити наждачним папером. Після цього – радіатори потрібно вимити будь-яким миючим засобом, щоб позбутися частинок бруду та жиру з металевої поверхні. Фарбування краще робити двічі, наносячи шар за шаром. Між ними потрібно зашкурювання покритої фарбою поверхні, бо надлишки її на металі можуть призвести до утворення підтікань та нерівностей. Для того щоб цього не сталося під час повторного фарбування, із зануреного в фарбу пензля найкраще надлишки відразу знімати, проводячи ним по краю банки. У разі необхідності фарбування завершується розтушовуванням, яке роблять по всій довжині поверхні, що фарбується.

Труби, призначені для холодного водопостачання, зазвичай перед забарвленням обробляють пастою, призначеною для закладання щілин у підлозі. Її наносять на металеві поверхні прямо змоченими у воді руками, водночас розрівнюючи. В результаті виходить досить гладке покриття, яке в міру висихання стає твердим та придатним для зашкурювання та фарбування. Ні додаткове очищення, ні ґрунтовка при цьому трубам не потрібні.

Не потрібна ґрунтовка і фановим трубам, якими відбувається видалення води з ванн і умивальників. Їх під час установки достатньо пофарбувати в чорний колір, попередньо очистивши від забруднень і протерши розчинником. Правда, тут відразу слід обмовитися - фанові труби вередливіші за інших, а тому вони вимагають покриття фарбою кожні 2-3 роки.

Не можна цього сказати про труби холодного водопостачання, що використовуються в туалетній кімнаті. Їх не тільки не обов'язково фарбувати часто, але навіть не потрібно ґрунтувати.

Що стосується металевих труб, перш за все покритих бітумним лаком, то приступати до роботи з ними можна лише після попереднього нанесення на їхню поверхню декількох шарів нітроемалі. Вчиняти таким чином слід з тієї причини, що бітум, який знаходиться у складі лаку, має властивість розчинятися і проступати крізь шар фарби.

Більш повні дані про кожен матеріал можна прочитати на його упаковці.